Висока температура “газових” цін? Рецепти лікування по-польськи

(Продовження. Початок див. "Партнери", травень, №5 (82)

Сонце в котлі

Пошукачі альтернативних можливостей для енергозабезпечення все частіше підіймають погляд до джерела, часовий ресурс якого оцінюється науковцями аж у 8 мільярдів років, тобто до Сонця. З середини 90-х років інтерес до використання сонячної енергії в Польщі повсякчасно зростає і вже не є дивиною побачити, як на дахах сільських садиб виблискують пластини сонячних колекторів. На думку Маріуша Іванишина, керівника представництва австралійської фірми “Сольгарт”, найстарішого в світі (з 1901 року) виробника сонячних колекторів, сонячна енергія в польських широтах не може повністю витіснити із ужитку традиційні джерела тепла, але дозволяє досягти суттєвої економії звичних видів палива, що використовується для обігріву помешкань і гарячого водопостачання. За словами пана Іванишина, в ґміні Бірча, де змонтовано систему сонячних колекторів, теплопостачання і гаряча вода обходяться на 30% дешевше, ніж раніше. Коштують колектори недешево – пластина розміром 1 на 2 метри виробництва фірми “Сольгарт” обійдеться приблизно у 1500 злотих (1 злотий – приблизно 1,7 гривні – Ред.), ще стільки ж коштуватиме монтаж, а ще ж потрібна термоізольована система накопичення і подачі теплоносія – води. Є трохи дешевші системи, але тільки колектори “Сольгарт”, як запевняє пан Іванишин, мають властивість починати працювати за годину до сходу Сонця і завершувати, коли Сонце вже за горизонтом.

Зважаючи на порівняно високу вартість обладнання для отримання сонячної енергії, саме “колективні” споживачі, тобто підприємства, громадські установи – лікарні, школи, самоврядні громади і вже навіть об’єднання співвласників житла – є основними замовниками обігріву від Сонця. До запровадження такої новації їх суттєво заохочують можливості отримання дотацій та пільгових кредитів як із вітчизняних – Національного та воєводських екологічних фондів, Фонду сприяння енергетиці,– так і з пов’язаних з євроспільнотою фондів. Так, уже згадана Бірча 62% коштів, необхідних для встановлення обладнання, отримала з Євросоюзу. Польський національний екологічний фонд на кожен квадратний метр встановленого сонячного колектора може дати дотацію у 1000 злотих. Звичайно, процедура отримання таких дотаційних коштів досить клопітна і потребує обов’язкового енергетичного аудиту проекту, але цілком реальна з огляду на те, що навіть школи в невеличких містечках на неї зважуються. Так, середня школа в Любачеві на підставі виконаного енергетичного аудиту змогла отримати гроші на, вважай, докорінну модерні-зацію теплопостачання – на сонячні колектори, на заміну вікон та на нову сучасну котельню.

Сонячні колектори на будинку для літніх людей в Перемишлі Фото Оксани Колісник

З урахуванням можливостей сонячних колекторів часто ведеться в польському Підкарпатті і нове будівництво. Так, саме сонячна енергія повністю забезпечує підігрітою водою госпіталь імені Івана-Павла II. Новий будинок для літніх самотніх людей в Перемишлі з самого початку був розрахований на використання сонячної енергії. На його дахах встановлені 22 сонячних колектори. Узимку для опалення доводиться використовувати і газ. Та сонячні колектори також роблять свій внесок в обігрів, підвищуючи температуру теплоносія до надходження його в традиційний котел на 10-12 градусів. Влітку ж для підігріву води в будинку нічим окрім сонячних колекторів не користуються. Як запевняє директор будинку сестра Вероніка (установою опікуються черниці ордену Святого Василя греко-католицької церкви), така економія надзвичайно важлива, адже, попри свою соціальну значущість, будинок не має жодних пільг на тепло чи електрику. Усе фінансування йде переважно за рахунок пенсійних коштів мешканців; лише на частину з них, особливо малозабезпечених, надходить дотація з воєводства, а ще є пожертви благодійників. А от кошти Євросоюзу для соціальних проектів, за словами сестри Вероніки, отримати дуже важко.

Сестра Вероніка, директор будинку для літніх людей: пільг ми не маємо, а завдяки Сонцю економимо чималі суми Фото Оксани Колісник

Безпечно для природи та економічно вигідно Бізнес пана Януша Токаржа з села Врублік-Шляхетський, що майже на самому польсько-словацькому кордоні, заперечує всім, хто вважає екологічний підхід обтяжливим для розвитку бізнесу. Основна продукція, виготовлення якої нарощує пан Токарж – брикети з відходів деревообробного виробництва, призначені для опалення помешкань. На постачання таких брикетів у пана Токаржа вже укладено угоди з німецькими та італійськими споживачами. Він припускає, що попит буде лише зростати, з огляду на все більшу зацікавленість країн Західної Європи в енерго- та природозбереженні. Його майстерня живиться двома вітряками по 160 кВт потужності кожен і малою гідроелектростанцією. Вітряки пана Токаржа побудовані в кредит, за гроші, що виділяються регіону Європейським Союзом на розвиток енергетики з відновлювальних джерел. З огляду на зростання цін на електрику, Януш Токарж має надію розрахуватися з кредиторами значно раніше, ніж за початково заплановані 9-10 років. Сам він за електрику, вважай, не платить. Тобто, коли ні вітру, ні води – він, звичайно, відбирає електрику з мережі, але ж потім, як випогодиться, віддає в мережу стільки, що залишається у виграші. Тим більше, що електрика від вітру чи води вважається “зеленою” і відповідно коштує (0,3 злотого за кіловат-годину) та має бути викуплена вся. А зборів за забруднення природного середовища пан Токарж взагалі не платить. Ну, хіба що трохи за використання води малою ГЕС. За його словами, для того, аби такий вітряк себе виправдовував, він мусить на рік продукувати 135 тис. кВт електрики. Обидва його вітряки дають разом понад 350 тис. кВт. Будував він їх не зопалу, а з урахуванням даних місцевих метеорологів. Адже вітроенергетична установка такої потужності має сенс, коли середньорічна швидкість вітру становить не менше 5,5 метра за секунду.

Пан Вальдемар Гарвач, представник підприємства з Перемишля “Галіція”, що займається запровадженням вітроенергетичних установок, стверджує, що з початку роботи, а саме з 2001 року, їм вдалося подолати сумніви щодо перспектив розвитку вітроенергетики на польському Підкарпатті. Тут, за його словами, цілком себе виправдовуватимуть навіть двомегаватні вітряки і можна будувати потужні вітростанції. Щоправда, важко передбачити вплив інфразвукових коливань, що їх генерують разом з електрикою вітряки, на природу, зокрема на птаство. Але ж, каже пан Гарвач, вітроенергія – найчистіша з усіх. Тому замовників у “Галіції” більшає. Здебільшого, це ґміни, які все активніше включають до стратегічних планів розвитку застосування вітроенергетики разом з іншими видами відновлювальної енергетики.

Безперечно, саме зростання цін на енергоносії змусило поляків шукати якихось нетрадиційних для цієї країни (і тим більше для України) рішень. А ще, як вважає пан Януш Токарж, певний примус Євросоюзу до запровадження енергозбереження та заходів захисту довкілля: "Якби не євроспільнота, то поляки багато чого б і не робили!" Щоправда, примус той підкріплений ще й певними фінансами. І, хоч в Україні з цих факторів реальним міг би стати хіба перший, можна придивлятися до досвіду сусідів і починати його запозичувати. У польських селах, наприклад, газ мешканцям не відключають, бо газом у тамтешніх селах майже ніхто не опалює хати.

Сусіди готові до співпраці, а води, сонця, вітру (а ще кукурудзиння, стовбурців від соняшника, або ж гілляччя, котре у нас в Україні просто так спалюється обабіч доріг) у нас вистачить, щоб обігріти, окрім себе, ще й пів-Європи.
Матеріал підготовлений за сприяння Міжнародної медіа-програми “Партнерство для демократії”,
організаторами якої є Південно-Східний науковий інститут (м. Перемишль, Польща),
Фундація “Освіта для демократії” (Варшава, Польща) та Генеральне консульство США в Республіці Польща

Свіжий номер  |   Архів  |   Повернутися до списку матеріалів номеру