| Current mood: |  cynical |
Матеріал до "Освіти"
Любі друзі (останнім часом мені дуже сподобалося це звертання)!
Вивішую на ваш розгляд ще один зі своїх текстів про поїздку до Польщі. Акцент на роботі "їхніх" вищих навчальних закладів. Цільова аудиторія - читачі спеціалізованого видання "Освіта". Обсяг - 13 250 знаків.
ЯК КОЗАКИ Й КОЗАЧКИ В ПОЛЬСЬКІ ВНЗ ЇЗДИЛИ
Четвер. 19 жовтня. 6:40 ранку. Синій мікроавтобус з написом “преса” в правому нижньому кутку лобового скла від’їжджає з міжміського залізничного вокзалу Львова. Через дві години йому суджено спинитися на митному переході в Шегинях. Але це через дві години. А зараз на борту, загорнувшись в куртки, недоспані сни додивляються шістнадцятеро молодих журналістів з усіх усюд Неньки. Козаки й козачки. Вони ще не знають (хоча й здогадуються), що наступні три дні за кордоном крутитимуться, як білки в колесі.
І що після цих наступних трьох днів, відвідавши один з Вищих навчальних закладів Польщі, можна буде сказати таке:
Ряшівська вища школа інформатики й управління *
(Wyzsza szkola informatiki i zaradzania z siedziba w Rzeszowie)
Велетенська сучасна будівля, яка, на погляд пересічного українця, більше схожа на посольство, ніж на ВНЗ. Бруковані доріжки, скляні двері, мармурова підлога, килими... і ми, охочі побачити побільше, в той же час не надто виказуючи своє захоплення (ми ж українці!).
Загальна площа приватної території школи, на якій розташовані навчальні корпуси та адміністрація – 21 000 кв. м. Це не беручи до уваги центр туризму та рекреації, що знаходиться за містом.
В навчальному корпусі розташовані:
– одна аудиторна зала на 300 осіб, укомплектована рідкокристалічним монітором, проектором, візуалайзером, комп’ютерними та аудіовізуальними виходами;
– тринадцять менших аудиторних зал з подібною комплектацією на 120 осіб.
– три комп’ютерні лабораторії, на 70, 90 і 110 місць відповідно, доступні студентам 12 годин на добу. Вільний вихід до інтернету;
– дванадцять комп’ютерних лабораторій з найновішим устаткуванням (розраховані на 15-20 осіб), лабораторія електроніки (20 машин) та 10 верстальних станцій. Це не беручи до уваги спеціалізовані комп’ютерні лабораторії CISCO SYSTEMS, SUN MIKROSYSTEMS, HEWLETT-PACKARD.
– wirtualna uczelnia. Щось схоже на наші банкомати, в які студенти й працівники ВНЗ вставляють пластикові картки й отримують найрізноманітнішу інформацію. Доступ до комп’ютерів (зарезервувати собі машину на певний час), доступ до приміщень, доступ до інформаційних баз, доступ до бібліотечних фондів, розсилання (за необхідності) SMS чи E-mail студентам та викладачам, вивішування оголошень, перевірка власної електронної пошти, плани занять, тощо.
– ... перелік можна продовжувати.
Особливо наші сусіди з Ряшева пишаються впровадженням електронного студентського квитка з даними про особу. Студенти вищої школи отримали її першими в Польщі, 16 лютого 2006 року.
Що тут скажеш, ось вони – переваги впровадження болонської системи освіти.
Підходи до навчання
Як сказали викладачі Вищої школи, рівень і глибина викладу тої чи іншої дисципліни в закладі залежить від потреб ринку праці. Тобто, передовсім переслідується “прагматична” мета: випускники школи повинні без проблем знайти собі роботу. Такі підходи себе виправдовують: на навчальний 2005/2006 рік було набрано 9 254 студенти проти 2 015, які закінчили навчання.
Ще один наголос, окрім прагматичності курсів, викладачі школи ставлять на “активних формах науки”. Окрім традиційних лекцій, семінарів та лабораторних, студенти набувають професійного досвіду в конверсаторіях, проектах, майстернях, переговорах, студіях випадків (case study). Тобто, “вкидуються” або в реальні, або в змодельовані проблеми, з яких потрібно знайти оптимальний вихід.
Кожен студент Вищої школи безкоштовно отримує щосеместру CD з усіма необхідними для навчання матеріалами. Сюди входить інформація, починаючи від списку необхідної літератури, закінчуючи конспектами викладацьких лекцій.
Значна роль у формуванні підходів до навчання відведена самим студентам. В кінці кожного семестру по закінченні курсів, слухачі заповнюють анкету, в якій характеризують рівень та якість проведення занять. Серед питань анкети: викладацьке вміння пояснювати, відповідність викладу до запропонованого на початку семестру плану (силабусу), засади складання заліків та екзаменів, культурність поведінки викладача, тощо.
Окремо слід згадати і про систему боротьби з плагіатом. Кожна нова дипломна робота, написана студентом, порівнюється з роботами попередніми, вміщеними в електронний банк даних. І якщо комп’ютер після порівняння видає високий відсоток збігу, то студент повинен переконати викладачів, що його робота написана без залучення продуктів чужої інтелектуальної діяльності.
Крім того, Вища школа в Ряшеві входить до програми ECTS, Європейської системи трансферу студентів. Наші сусіди розробили й впровадили цю систему в навчальний процес з врахуванням можливості обміну студентами із закордонними ВНЗ. Тобто, якщо студент має бажання прослухати той чи інший курс деінде, то йому варто тільки поставити до відома керівництво закладу. І купити квиток. З боку Альма Матер не буде жодних заперечень.
Позаурочна студентська робота
Окрім того, що студенти Ряшівської вищої школи здобувають освіту в процесі стаціонарного навчання, їм надається можливість поглибити здобуті знання в різноманітних факультативних гуртках. Так, наприклад, 2005/2006 академічного року в закладі діяв двадцять один науковий гурток, з яких дев’ять щойно заснувалися. Спектр інтересів цих гуртків особисто в мене викликав повагу: Японістика, Антропологія мешканця Європи, Маркетинговий науковий форум, Мультимедійна техніка, Комп’ютерна анімація, Туризм, тощо. І, що найголовніше, студенти мають час і бажання брати в цих гуртках участь, а не скніти за книгами вдома, готуючись одночасно до трьох практичних занять.
Що стосується згаданого в попередньому розділі акценту на розвитку практичних навичок, то минулого року викладачі й студенти Ряшівської вищої школи реалізували сім крупномасштабних регіональних проектів. Більшість з них носила економічний характер. Так, наприклад, проект “е-барометр” був покликаний вивчити причини й надати рекомендації до подолання безробіття на малозаселених землях Підкарпаття. Він складався з трьох великих напрямків дослідження: вивчення показників макроекономічних, показників мезоекономічних (вивчення господарчих настроїв, ринкової кон’юнктури, ринку праці, тощо) та показників мікроекономічних. В результаті були розроблені програми розвитку підприємництва на досліджуваних землях. Не знаю, чи будуть ці програми реалізовані, але сам факт набуття студентами практичного досвіду – очевидний.
В нас подібні проекти реалізовує тільки Одеська національна юридична академія. Не буду говорити про їх якість, – Бог милував, жодного разу не користувався, – але вже який рік одеситів безкоштовно обслуговує юридична клініка. Устрій клініки простий – під наглядом викладачів студенти надають консультації охочим. Інші ВНЗ Одеси також мають подібні установи й гуртки, але вони:
– більшість часу, відведеного на роботу, зачинені;
– якщо відчинені, то працюють виключно зі студентами конкретного ВНЗ;
– ніяк себе не рекламують;
– забирають в сумлінних студентів час, який би краще витратити на підготовку до трьох практичних занять; несумлінним студентам до таких гуртків байдуже.
Бібліотека
Бібліотека Ряшівської вищої школи налічує більш ніж 36 603 назв книг (що, як на мене, є непоганим досягненням за десять років існування ВНЗ), більш ніж 2 816 матеріальних носіїв інформації (аудіовізуальні документи, касети VHS, CD-ROM-и, дискети, картографічні матеріали, тощо), 498 назв часописів. Тільки в академічному 2005/2006 році фонди збагатилися на 3 100 книжок і 242 матеріальні носії інформації.
Бібліотечна база даних є автоматизованою й входить в Комплексну систему управління бібліотекою PROLIB, завдяки якій можливий доступ до інформації про фонди через Інтернет. З будь-якого місця планети.
В академічному 2005/2006 році в бібліотеці Ряшівської вищої школи було зареєстровано 9 060 читачів, з яких нових – 2 454.
А що ми маємо в себе? Якщо говорити про наукову бібліотеку при Одеському університеті ім. І. І. Мечникова, фонди якої збиралися впродовж століття, – то, таки-так, можемо пишатися. В нас кількість одиниць зберігання перевалює за чотири мільйони. А от кількість матеріальних носіїв інформації навряд чи буде більшою за сотню (на офіційному сайті бібліотеки я нарахував всього три десятки текстів на СD).
Так, відбувається комп’ютеризація. І тут треба сказати “дякую” бібліотекарям. Але, по-перше, півсотні комп’ютерів, які є в наявності в закладі, геть не вистачає на обслуговування кількатисячної студентської братії; по-друге, навіть ті щасливчики, які дорвалися до клавіатури, повинні платити за користування технікою зі своєї кишені; по-третє, мізерно низька кількість назв внесена до автоматичних каталогів – дешевше й певніше потрібні назви книг буде знайти пальчиками в шухлядках; по-четверте... Продовжувати?
Я розумію, що ми тільки починаємо автоматизацію фондів, однак, як на мене, вона проводиться повільно й недолуго. Для “галочки”. Бо в першу чергу вносяться раритетні видання, а не ті книги чи часописи, які потрібні для повсякденної роботи. А якщо останні й вносяться, то при їх відборі працівники бібліотеки відверто надають перевагу текстам з галузей природничих. Мені, гуманітарію, читати там нічого.
І ще, мало не найголовніше: працівники бібліотеки не проводять серед студентів ЖОДНОГО ДІЄВОГО ЗАОХОЧЕННЯ користуватися електронними пошукачами чи, бодай, завітати на їх сайт. Хоча читачів бібліотека, станом на 2005 рік, нараховувала 21 430.
Студентське самоврядування
Студентське самоврядування Ряшівської вищої школи функціонує всього два з лишком роки, від березня 2004-го. Складається воно з шести Комісій: Допомоги в навчанні, Соціально-побутової, Студентської адвокатської, Культури, Інформації й допомоги, Фінансової. В академічному 2005/2006 році студентське самоврядування організувало двадцять один захід, серед яких можна виділити такі:
– перегляд короткометражних фільмів, знятих студентами закладу;
– товариську гру для любителів інтелектуальних загадок “Мафія”;
– дівочий день в одному з молодіжних клубів;
– “Мікропроект” – освітній проект економічного спрямування;
– курси товариського танцю;
– спортивна спартакіада...
До переліку я вніс найбільш показові за своїм спрямуванням заходи. Як бачимо, студентське самоврядування Ряшівської вищої школи цілеспрямовано займається розвитком фізичних, моральних, інтелектуальних і матеріальних кондицій зацікавлених студентів. А у нас?
Не скажу, що у нас подібна діяльність не проводиться, проте вона є стихійною. Тобто, збираються за чашкою кави декілька студентів і вирішують зробити “щось”, чого за їхньої пам’яті не було. І роблять. І найчастіше без підтримки (а то й з осудженням) вищого керівництва. Або до голови профкому йде сигнал з ректорату: “а давай-но зробимо щось хороше для студентів”. І голова профкому робить. І тішиться.
Студентські самоврядування вітчизняних ВНЗ, як показує практика, створені здебільшого для “галочки”. Щоб були. Бо інакше заклад не відповідатиме вимогам болонської системи освіти.
Студенти
Спілкування з польськими студентами почалося з конфузу. Перед тим, як вступити до дискусії про “роль і значення мас-медіа в сучасному суспільстві”, учасників попросили представитися. Ми перепитали організаторів, якою говорити мовою: українською чи англійською. І, оскільки Ряшівська вища школа була вузом з акцентом на вивченні іноземних мов, то нам порадили англійську.
Заперечень не виникло.
Кожен з молодих українських журналістів в кількох словах розповів про себе. Поляки ж почали розмовляти польською. Ну нехай, вони – господарі. Ми продовжили мовою Королеви Великої Британії й взялися розказувати про своє бачення стану свободи слова в Україні. Якусь мить польські однолітки кивали головами, поки не попросили організаторів перекласти, що сказали гості.
І тут кожен з українських журналістів відчув себе хазяїном становища. Ми, прості студенти простих пост-радянських ВНЗ, знали й могли сказати більше, ніж вихованці Школи, яка навіть в райдужних снах нам не з’являвся. Школи, в якої окремим пунктом стоїть вивчення іноземних мов!
Хоча, справедливості ради, слід зазначити, що в гості до Ряшева приїхали відібрані після конкурсу люди. А польський бік представляли студенти, в яких щойно закінчилися пари. В залу запросили тих, хто тинявся найближчими коридорами.
Сама дискусія пройшла за повного домінування українців. Зокрема тому, що поляків цікавив стан зі свободою слова в Україні за два роки після помаранчевої революції. І вони ставили питання за питанням, потім охоче слухали відповіді, чи є в нас зараз цензура і чи може вона з’явитися найближчим часом. А ми охоче розповідали.
Закінчилася дискусія гуртовим походом до студентського кафе. Де ми ще раз мали нагоду переконатися, що в хорошій школі все хороше: від столів аудиторних до столів шведських.
Додому молоді українські журналісти поверталися задумані. Як люди, що відчули свою вагу й вагу своїх знань, але водночас зрозуміли, наскільки “вчорашніми” є методики навчання в їхній країні.
Але, як би не було, вони виявилися дієвими...
P.S. Не сприйміть за приховану рекламу, але за можливість ознайомитися з устроєм Ряшівської вищої школи інформатики та управління автор завдячує всім причетним до Міжнародної медіа програми “Партнерство заради демократії”.
Остап Кушнір,
аспірант кафедри журналістики ОНУ ім. І. І.Мечникова
* (Для написання матеріалу автор використав дані зі Щорічного звіту діяльності Вищої школи інформатики та управління в Ряшеві)
Якщо вас після прочитаного заполонять враження, то просьба залишати їх в коментарях, а не виносити за межі Живого Журналу. Текст, вивішений на приватній сторінці є продуктом моєї інформаційної діяльності. І якщо я його вміщую в ЖЖ, то не розраховую почути про нього в зареєстрованих ЗМІ.
Я навмисне не заношу текст до "привату" чи "тільки для друзів", бо розраховую, що після прочитання невідомими поки користувачами, друзів у мене побільшає.
Якщо ж, все-таки, в когось виникне бажання оприлюднити весь або частити тексту перед непередбачуваною автором аудиторією, то просьба обов'язково поставити до відома автора.ї
'P.S.Текст не "ксенофобський".
![[info]](inozemets_ kushnir_II_files/userinfo.gif){kind=small}
inozemets) wrote,
