Стосунки між Україною і Польщею ніколи не були ідеальними. Упродовж усієї історії цих відносин завжди знаходилися ті, хто заради власних політичних інтересів намагався додати у бочку меду ложку дьогтю. Утім, гіркоту цю сприймав лише невеликий прошарок населення. Здебільшого той, хто про українсько-польські відносини читав в заангажованих тим чи іншим політичним режимом підручниках з історії або чув з розповідей, що базуються на чиїхось суб’єктивних судженнях. Натомість більшість людей як з української, так і з польської сторони, зокрема прикордонної зони, жили власним життям, незважаючи ні на що. Життям, яке тісно пов’язане між собою по обидва боки кордону. Так було до вступу Польщі в Євросоюз, так триває і дотепер. Переконатися в цьому мали змогу українські журналісти, які нещодавно в рамках програми «Партнерство заради демократії » відвідали декілька прикордонних міст Польщі.

У всьому винна корупція

На пропускному пункті у Шегині нашій делегації не довелося довго чекати. За якихось півгодини нам вдалося перетнути дві митниці і без будь-яких проблем ми опинилися на польській території. Така легкість в оформленні документів викликала здивування усіх присутніх у нашому мікроавтобусі представників українських мас-медіа. Хотілося вірити, що нарешті Україна і Польща дійшли такого рівня міжнародних відносин, що будь-хто незалежно від того, яке громадянство вказане у його паспорті, може вільно, не простоюючи у довгих чергах по декілька годин, перетнути кордон. Та ці сподівання розвіялися вже за півтори години на зустрічі з мером прикордонного міста Перемишля Робертом Хомою, який пояснив, що митники по обидва боки кордону були попереджені про наш приїзд, тому оформлення документів і процедура пропуску українських журналістів відбулася так швидко.

— Ви побачили, яким в ідеалі має бути перетин українсько–польського кордону, — сказав пан Хома. — Утім, як показує практика, перетнути кордон за півгодини мають змогу лише представники офіційних делегацій чи працівники дипломатичних структур. Решта — прості люди, змушені простоювати у довжелезних чергах як мінімум по декілька годин. Це не проблема українського чи польського митного законодавства, це проблема корупції, для якої не існує ні меж, ні кордонів. Через корупцію навмисне створюються такі довжелезні черги. Ускладнюють перетин кордону і контрабандисти як з нашої, так і з української сторони. Не секрет, що чимало жителів прикордонних містечок живуть з того, що займаються перевезенням з України в Польщу алкогольних і тютюнових виробів. Якби нам спільними зусиллями вдалося викоренити це явище, перетин кордону значно спростився би. А до того часу кордон між Україною і Польщею буде нагадувати незмазану браму між Сходом і Заходом, що дуже важко відкривається.

Іншою проблемою, на думку пана Хоми, є ментальність деяких людей, які працюють на митницях по обидва боки кордону. Як приклад він пригадав випадок, який не так давно висвітлювався на шпальтах польських видань, коли одного з польських прикордонників звільнили за упереджене ставлення до українців. Така ж проблема, на думку мера Перемишля, існує і серед деяких працівників митної та прикордонної служби на українській стороні.

Підприємців вирощують в «інкубаторах»

За три останні роки, після того як Польща стала повноправним членом Євросоюзу, особливих зрушень у житті простого населення прикордонних містечок не відбулося. Ті, хто працював на підприємствах, продовжують працювати. Решта заробляє на життя перетином кордону. Зі вступом до ЄС знизилося, але повністю не зникло безробіття. Сьогодні у Перемишлі цей показник сягає 18%, а в загальному по Підкарпатському воєводству — 16%. Єдине, що змінилося — сам підхід до розвитку підприємництва, зокрема малого та середнього бізнесу. У нас про це поки що лише говорять, а поляки над цим вже декілька років планомірно працюють. Сьогодні на рівні держави польська сторона намагається створити максимально зручні умови для підприємців, які тільки планують розпочати свій бізнес. Яскравим прикладом такої допомоги є створення в прикордонній зоні транскордонного інкубатора підприємництва. За державні кошти, а також за гроші Євросоюзу, на території Підкарпатського воєводства мають бути зведені два будинки-близнюки, де впродовж перших двох років підприємці-початківці матимуть змогу орендувати офісні та складські приміщення за низькими орендними ставками. Цей приклад поляки запозичили у німецьких сусідів і вже успішно практикують у декількох своїх найбільших воєводствах. Цікавим є те, що працювати в цих «інкубаторах» матимуть змогу не лише польські підприємці, а й їхні колеги з української сторони, що виявлять бажання пов’язати свій бізнес з польською стороною.

— Спочатку співпраця між Україною і Польщею асоціювалася з торгівлею, — зазначив воєвода Підкарпатського воєводства Даріуш Іванечко, — тепер ми хочемо змінити це уявлення. Ми зацікавлені у тісній, а головне — рівноправній економічній співпраці з українськими підприємствами малого та середнього бізнесу. Ми зацікавлені в створенні польсько-українських фірм з невеликою польською часткою капіталу. Для цього намагаємося створити привабливі умови співпраці для українських підприємців. Зокрема, допомагаємо максимально спростити питання придбання землі, крім того, сприяємо в отриманні інвестування за рахунок Євросоюзу малим підприємствам.

Європа нам допоможе

Окрім розвитку власного бізнесу, поляки всіляко заохочують до співпраці великих іноземних інвесторів. Зустрічають їх не лише з широко розкритими обіймами, як в Україні, а з повним пакетом привабливих для інвестування пропозицій. Починаючи від планової підготовки територій для інвестування і закінчуючи державною підтримкою таких інвесторів.

— Перед тим як запросити інвестора, ми готуємо ділянку, проводимо до неї усі необхідні комунікації, прокладаємо дорогу, — ділиться досвідом бургомістр міста Пшеворська Януш Магон. — Ділянки ці зазвичай розміщені на території, яка включена в спеціальну економічну зону, тому інвестор, який захоче вкласти туди свої кошти, буде певний час безплатно рекламуватися. А найголовніше — на декілька років його звільняють від податку на прибуток і в окремих випадках, враховуючи обсяги інвестицій, на 2-5 років він може бути звільнений від податку на працівників. Таким чином ми приваблюємо серйозних іноземних інвесторів, які везуть до нас свій капітал і забезпечують роботою наше місто.

Як приклад пан Магон назвав одне з найбільших підприємств з європейськими інвестиціями, що успішно працює на території їхнього міста — «В&P Engineering» і займається складанням ліній для випуску концентратів соків. Саме це підприємство, за словами бургомістра, впродовж двох останніх років інвестувало у розвиток Пшеворська близько 12 мільйонів злотих при тому, що загальний річний бюджет Пшеворська становить 32 мільйони злотих. За рахунок такого поблажливого підходу до інвесторів за останні декілька років було відкрито понад десять підприємств легкої та харчової промисловості, а також металургії. Здебільшого інвестують у створення нових підприємств на території Пшеворська, за словами пана Магона, німецькі та американські підприємці. Нині влада міста працює над залученням інвесторів з інших європейських держав.

Не приховував бургомістр Пшеворська і свого зацікавлення у співпраці з українськими бізнесменами як на території Польщі, так і в Україні. Щоправда, для останнього варіанта, на переконання пана Магона, українська влада має навчитися приваблювати потенційного інвестора. Хоча б за такою ж схемою, як це роблять у Польщі. Лише за таких умов можна буде сподіватися на плідну і тривалу співпрацю з європейськими підприємствами, а відповідно, і на серйозні інвестиції.

Влад ІСАЄВ. Україна — Польща.