Сьогодні - День журналіста.

Пригадую, як після урочистого сходження на президентський престол у 2005 році Віктор Ющенко вчинив несподівано, не роздавши 6 червня ніяких "слонів" видатним журналістам. Мовляв, час позбавлятися від "старорежимних" звичок... Нині нібито цю традицію Не-Гарант Конституції все ж таки поновив: все повертається на круги своя...

У зв`язку із цим бачив просторікування на тему продажності журналістів за нагороди від влади. Мовляв, почепив на груди медальку? Все - продався, бісів син!..

Не знаю, не знаю... Як "четверта влада", журналіст мусить бути шилом в дупі у першої, другої та третьої влад, взятих разом. Він мусить муляти і колоти, інакше він не журналіст, а лайно - не шило в дупі! Отже, нормальний журналіст постійно перебуває у стані війни з владою. А на війні не гріх поживитися за рахунок провіанту супротивника.

Коли Сан Санич Омельченко підписував розпорядження про нагородження мене відзнакою мера, не знаю, як у нього рука не відсохла?! Відзнаку цю я взяв - бо висували мене на неї підприємці, а не мерія! Взяв - і поклав до шухляди, де той золотавий годинник спокійненько пролежав, доки Омелька не змінив Льоня-Космос. Тепер того годинника успішно ношу. Проте жодні нагороди не змусили б мене забути слова одного з моїх матеріалів: ніколи не вибачу Сан Саничу того, що цей паскудник зробив із Києвом! І отримавши мерську нагороду "від Омельченка", попри те продовжував його шпичити. І на виборах за нього не голосував принципово.

Бо нагорода нагородою, а справа журналістська сама собою! Нагорода журналістові від чиновника - це визнання його потенції, здатності "взути по самі помідори". Звісно, визнання меншою мірою, ніж відкриття судової справи або фізична ліквідація "щелкопьора", і тим не менш - визнання...

До речі, на нещодавньому польсько-українському семінарі з проблем регіональної преси з вуст польського колеги, радіожурналіста Марека Цинкара отримав несподіване підтвердження справедливості саме такої позиції. Марек розповів, зокрема, що якось летів на урядовому літаку разом з Квасьнєвським - але це не завадило йому відзначити у зробленому за підсумками поїздки радіорепортажі, що польський президент під час церемонії був тривіально п`яний...

Отже, нагороди і послуги від влади журналістові прийняти - вчинок не ганебний. Але це нічого не означає! Попри будь-які послуги й нагороди, журналіст мусить займатися своєю брудною справою - "трахати і перетрахувати"!..

Із святом вас, шановні колеги та колежанки...